висипатися
ВИ́СИПАТИСЯ див. висипа́тися.
ВИСИПА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́СИПАТИСЯ, плеться; мн. ви́сиплються; док.
1. Сиплючись, випадати з чого-небудь.
Мартошине жито не раз висипалось нежате (Леся Українка);
Зі скреготом відкривалися залізні днища в шаландах, і ґрунт висипався в море (О. Донченко);
[Явдоким:] Мені треба б було як зоря в поле та просо скосить, бо як ще з день постоїть – висиплеться (М. Кропивницький);
Ось витягли з моря сіть, і на палубу висипалась купа мокрої блискучої риби (М. Трублаїні).
2. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтися у великій кількості.
З .. окриком на устах купи селян почали висипатися з Парнасового заїзду (І. Франко);
Заворушились дівчата на городах та в садках, висипались на вулицю, аж перелази затріщали (І. Нечуй-Левицький);
// Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню.
Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, І висипався чорний ус (Т. Шевченко);
Висипались зорі золоті; зійшов ясний місяць (Марко Вовчок).
3. тільки недок. Пас. до висипа́ти 1, 2, 4, 5.
Коли останній мішок висипався на горище, тверді світло-жолудеві очі Гната бралися задумою (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)