висипка
ВИ́СИПКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що на́сип.
Яма тим часом вирівнювалася, по висипці вже гарцювала дітвора (М. Олійник).
2. Те саме, що ви́сип 1.
Я виборсувалася з постелi, заклеювала висипки пластирем i, палена гарячкою, летiла на вокзал (О. Забужко);
Він помітив якусь висипку, можливо, екземного походження, на її обличчі (С. Процюк).
3. мисл. Зграя пернатої дичини (вальдшнепів, куликів і т. ін.), яка раптово прилітає куди-небудь, з'являється в лісі, в полі, на болоті і т. ін.
Тоді в чагарниках, а особливо на узліссях, з'являється у нас на Україні вальдшнеп і поодинці, і цілими табунами, так званими висипками (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)