вискакувати
ВИСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКОЧИТИ, чу, чиш, док.
1. Стрибати звідки-небудь, кудись.
В'їжджали у ворота вози. Вискакував із буди пес, молодий, ласкавий, але й лютий, і лящав, горлав, хрипів на ті вози (Валерій Шевчук);
Леопард із льоху вискочив на сцену (Т. Шевченко);
Вже сонце було височенько, коли Балан привернув нарешті човна до берега і, вискочивши на землю, затяг його в очерет (А. Кащенко);
// розм. Швидко вибігати, виїжджати звідки-небудь; швидко вибігаючи, виїжджаючи, з'являтися десь.
На вулицю вискакували люди з відрами і бігли гасити пожежу (Ф. Бурлака);
Без кінця-краю летять потоки машин, .. віражують на поворотах доріг, вискакують десь із-під землі і знов шугають у підземелля (О. Гончар);
Гукнув [чоловік] на товариство, а ті так і вискочили з лісу, оборонили старця (Г. Квітка-Основ'яненко);
Машина в'їхала в ліс, попетляла ще трохи по тісній просіці і вискочила на галявину (А. Хижняк);
// перен. Виходити зі скрутного, складного становища.
Роман також пристав до цієї війни і незабаром зробився у ній воякою. Дужий, зручний, смілий і нахабний – він подужував скрізь і щасливо вискакував з небезпеки (Б. Грінченко);
Не міг він умом знести, яким дивом дивним він живий та цілий вискочив [з баталії]... (Марко Вовчок).
2. Стрибком, стрибками підніматися куди-небудь.
Грицько збiгає по сходах, вискакує на обтягнуте вепровою шкiрою сiдло.., шарпає стартер мотоцикла й вилiтає з двору (В. Яворівський);
Він [Мемет] оббіг свої покої й вискочив на дах кав'ярні (М. Коцюбинський);
На тин вискочив зозулястий півень з мерехтливим хвостом, голосно закукурікав, ніби вітав гостя (О. Бердник);
// розм. Швидко вибігати, виїжджати на що-небудь, кудись.
– Ходiм, панове, яром, а потiм вискочим на гору (І. Карпенко-Карий);
Авто вискочило на заміську автостраду, помчало сірою бетонною стрічкою на захід (О. Бердник).
3. розм. Швидко або раптово вилітати, випадати звідки-небудь.
– У старовинному кресалі кременем били по залізу – вискакувала іскра (Ю. Шовкопляс);
Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило (Є. Гребінка);
Муляр узяв пляшку і вдарив її в денце; пробка вискочила і навколо запахло сивухою (С. Васильченко).
4. перен., розм. Раптово з'являтися, утворюватися на чому-небудь.
Вони [веснянки], капосні, навіть на повіках вискакували навесні (М. Стельмах);
Помічниці мої радіють цитрусам не менше за мене .. Хіба не воювали вони за лимонарій так само, як і я? Хіба не рили оці траншеї, аж свіжі мозолі вискакували їм на руках? (О. Гончар);
Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький);
– Розумієш, ні за що – нічого й не буває. Даремно і чиряк не вискочить (Ю. Збанацький).
5. тільки док., у кого, перен., розм. Швидко досягти якого-небудь звання, швидко зайняти якусь посаду і т. ін.
[Кость:] Слухай. Коли Франц дасть тобі яку записочку до Марини Іванівни, то принеси мені, я тобі два злоти дам і постараюсь, щоб ти мерщій в ліврейні вискочив (І. Карпенко-Карий);
[Смотрицька:] Анкетні дані [Римаря]: молодий, талановитий, відповідальний! З міністром ручкається, може й сам у міністри вискочити (М. Стельмах).
◇ Ви́йти (ви́битися, ви́рватися[N],[/N] зневажл. ви́скочити і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися[N],[/N] зневажл. виска́кувати і т. ін.) в лю́ди див. вихо́дити;
(1) Ви́скочити (рідко ви́дряпатися) на сухе́ – уміло змогти уникнути заслуженого покарання, осуду; залишитися непокараним.
[Орися:] То й ви хочете мене втопити, щоби по моїй бідній голові самому на сухе видряпатися! (І. Франко);
Він пошив у дурні своїх недругів, а сам конем красномовства вискочив на сухе (М. Стельмах);
(2) Ви́скочити (ви́стрибнути, ви́хопитися) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п (рідко Кузьма́) з конопе́ль, зневажл. – недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь.
Боявся новий полковник чогось не бовкнути, не вихопитись ненароком як Пилип з конопель (М. Лазорський);
На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу, – як Пилип з конопель вистрибне (О. Іваненко);
Євген Панасович почав було гарячкувати і мало не вискочив як Кузьма з конопель, щоб перебити ту облудну мову (В. Речмедін);
– Артем, ніскільки не образившись, сприйняв її кепкування, як і належало, спокійно. Справді, вискочив із своєю догадкою ніби Пилип із конопель (П. Гуріненко);
(3) Ви́скочити за́між – одружитися швидко, несподівано або дуже молодою.
Напевне, тільки тому, уже в безрозсудстві, Василина мало не вискочила заміж за пройду з сусіднього села (М. Стельмах);
– І чого я, дурна, вискочила рано заміж? – зітхнула Ганна (П. Автомонов);
(4) Ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. – недоречно, невчасно сказати що-небудь, виступити з чимсь або зробити несхвальний вчинок.
В неї [Меласі] терпець увірвався, і вона вискочила як козак з маку (І. Нечуй-Левицький);
Тут можна ходити босій. Якби в місті по асфальту пройшла – затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут [на плавнях], серед Скарбного, хоч на голову стань, – ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар);
Він сам не міг збагнути, що з ним трапилося, коли при обговоренні кадрового питання він вискочив як Кузьма з маку (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)