вискакувати

ВИСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. Стрибати звідки-небудь, кудись.

В'їжджали у ворота вози. Вискакував із буди пес, молодий, ласкавий, але й лютий, і лящав, горлав, хрипів на ті вози (Валерій Шевчук);

Леопард із льоху вискочив на сцену (Т. Шевченко);

Вже сонце було височенько, коли Балан привернув нарешті човна до берега і, вискочивши на землю, затяг його в очерет (А. Кащенко);

// розм. Швидко вибігати, виїжджати звідки-небудь; швидко вибігаючи, виїжджаючи, з'являтися десь.

На вулицю вискакували люди з відрами і бігли гасити пожежу (Ф. Бурлака);

Без кінця-краю летять потоки машин, .. віражують на поворотах доріг, вискакують десь із-під землі і знов шугають у підземелля (О. Гончар);

Гукнув [чоловік] на товариство, а ті так і вискочили з лісу, оборонили старця (Г. Квітка-Основ'яненко);

Машина в'їхала в ліс, попетляла ще трохи по тісній просіці і вискочила на галявину (А. Хижняк);

// перен. Виходити зі скрутного, складного становища.

Роман також пристав до цієї війни і незабаром зробився у ній воякою. Дужий, зручний, смілий і нахабний – він подужував скрізь і щасливо вискакував з небезпеки (Б. Грінченко);

Не міг він умом знести, яким дивом дивним він живий та цілий вискочив [з баталії]... (Марко Вовчок).

2. Стрибком, стрибками підніматися куди-небудь.

Грицько збiгає по сходах, вискакує на обтягнуте вепровою шкiрою сiдло.., шарпає стартер мотоцикла й вилiтає з двору (В. Яворівський);

Він [Мемет] оббіг свої покої й вискочив на дах кав'ярні (М. Коцюбинський);

На тин вискочив зозулястий півень з мерехтливим хвостом, голосно закукурікав, ніби вітав гостя (О. Бердник);

// розм. Швидко вибігати, виїжджати на що-небудь, кудись.

– Ходiм, панове, яром, а потiм вискочим на гору (І. Карпенко-Карий);

Авто вискочило на заміську автостраду, помчало сірою бетонною стрічкою на захід (О. Бердник).

3. розм. Швидко або раптово вилітати, випадати звідки-небудь.

– У старовинному кресалі кременем били по залізу – вискакувала іскра (Ю. Шовкопляс);

Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило (Є. Гребінка);

Муляр узяв пляшку і вдарив її в денце; пробка вискочила і навколо запахло сивухою (С. Васильченко).

4. перен., розм. Раптово з'являтися, утворюватися на чому-небудь.

Вони [веснянки], капосні, навіть на повіках вискакували навесні (М. Стельмах);

Помічниці мої радіють цитрусам не менше за мене .. Хіба не воювали вони за лимонарій так само, як і я? Хіба не рили оці траншеї, аж свіжі мозолі вискакували їм на руках? (О. Гончар);

Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький);

– Розумієш, ні за що – нічого й не буває. Даремно і чиряк не вискочить (Ю. Збанацький).

5. тільки док., у кого, перен., розм. Швидко досягти якого-небудь звання, швидко зайняти якусь посаду і т. ін.

[Кость:] Слухай. Коли Франц дасть тобі яку записочку до Марини Іванівни, то принеси мені, я тобі два злоти дам і постараюсь, щоб ти мерщій в ліврейні вискочив (І. Карпенко-Карий);

[Смотрицька:] Анкетні дані [Римаря]: молодий, талановитий, відповідальний! З міністром ручкається, може й сам у міністри вискочити (М. Стельмах).

◇ Ви́йти (ви́битися, ви́рватися[N],[/N] зневажл. ви́скочити і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися[N],[/N] зневажл. виска́кувати і т. ін.) в лю́ди див. вихо́дити;

(1) Ви́скочити (рідко ви́дряпатися) на сухе́ – уміло змогти уникнути заслуженого покарання, осуду; залишитися непокараним.

[Орися:] То й ви хочете мене втопити, щоби по моїй бідній голові самому на сухе видряпатися! (І. Франко);

Він пошив у дурні своїх недругів, а сам конем красномовства вискочив на сухе (М. Стельмах);

(2) Ви́скочити (ви́стрибнути, ви́хопитися) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п (рідко Кузьма́) з конопе́ль, зневажл. – недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь.

Боявся новий полковник чогось не бовкнути, не вихопитись ненароком як Пилип з конопель (М. Лазорський);

На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу, – як Пилип з конопель вистрибне (О. Іваненко);

Євген Панасович почав було гарячкувати і мало не вискочив як Кузьма з конопель, щоб перебити ту облудну мову (В. Речмедін);

– Артем, ніскільки не образившись, сприйняв її кепкування, як і належало, спокійно. Справді, вискочив із своєю догадкою ніби Пилип із конопель (П. Гуріненко);

(3) Ви́скочити за́між – одружитися швидко, несподівано або дуже молодою.

Напевне, тільки тому, уже в безрозсудстві, Василина мало не вискочила заміж за пройду з сусіднього села (М. Стельмах);

– І чого я, дурна, вискочила рано заміж? – зітхнула Ганна (П. Автомонов);

(4) Ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. – недоречно, невчасно сказати що-небудь, виступити з чимсь або зробити несхвальний вчинок.

В неї [Меласі] терпець увірвався, і вона вискочила як козак з маку (І. Нечуй-Левицький);

Тут можна ходити босій. Якби в місті по асфальту пройшла – затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут [на плавнях], серед Скарбного, хоч на голову стань, – ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар);

Він сам не міг збагнути, що з ним трапилося, коли при обговоренні кадрового питання він вискочив як Кузьма з маку (з газ.).