1. Фразеологічний словник української мови

вискакувати

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому (ведмедеві) просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискакувати — (подолати відстань стрибком) вистрибувати, виплигувати. Словник синонімів Полюги
  2. вискакувати — виска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вискакувати — -ую, -уєш, недок., вискочити, -чу, -чиш, док. 1》 Стрибати звідки-небудь кудись. || розм. Швидко вибігати, виїжджати звідки-небудь, швидко вибігаючи, виїжджаючи, з'являтися десь. || тільки док., перен. Вийти зі скрутного, складного становища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вискакувати — Вистрибувати, вистрибнути, повистрибувати, стрибати, стрибнути, стрибонути, висмикуватися, висмикнутися, повисмикуватися, вихоплюватися, вихопитися, повихоплюватися, схоплюватися, схопитися, посхоплюватися, (з пам'яті) вилетати, вилетіти, повилетати, див. скакати, перемахувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. вискакувати — ВИСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКОЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Стрибати звідки-небудь, кудись. В'їжджали у ворота вози. Вискакував із буди пес, молодий, ласкавий, але й лютий, і лящав, горлав, хрипів на ті вози (Валерій Шевчук)... Словник української мови у 20 томах
  6. вискакувати — див. стрибати Словник синонімів Вусика
  7. вискакувати — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. вискакувати — ВИСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКОЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Стрибати звідки-небудь кудись. З кабіни вискакує сяючий Федір (Цюпа, Назустріч.., 1958, 371); І леопард із льоху вискочив на сцену (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. вискакувати — Вискакувати, -кую, -єш сов. в. вискочити, -чу, -чиш, гл. 1) Выскакивать, выскочить, выпрыгивать, выпрыгнуть. Вискакує з води проклятий ірод. ЗОЮР. ІІ. 30. 2) Подскакивать, подскочить, подпрыгивать, подпрыгнуть. Словник української мови Грінченка