вискалений

ВИ́СКАЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́скалити.

П'янi червонi обличчя, блискучi вiд поту й смальцю, що на їх [них] повиступав, якось чудно розтягалися, .. широко зяли [зяяли] ямки червоних пащ-ротiв з жовтими великими зубами, вискаленими з-пiд щетинястих усiв (Б. Грінченко);

Пам'ятає [Юлдаш] гостроребрі трупи отруєних звірів – скляні очі, вискалені зуби, висолоплені язики... (О. Донченко);

Лише по чорнiй зотлiлiй шинелi, по вискалених металевих зубах i впiзнало жiноцтво свого лютого односельця (О. Гончар).

2. у знач. прикм. З відкритими зубами.

Зараз у нього був інший вигляд – карабін у руках, обличчя червоне, п'яне, вискалене (С. Скляренко);

Дівчина ледве встигла затягти в будинок візок .. перед вискаленими пащеками тисяч щурів (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. вискалений — ви́скалений 1 дієприкметник від: ви́скалити ви́скалений 2 прикметник з відкритими зубами  Орфографічний словник української мови
2. вискалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вискалити. 2》 прикм. З відкритими зубами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вискалений — ВИ́СКАЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́скалити. Пам’ятає [Юлдаш] гостроребрі трупи отруєних звірів — скляні очі, вискалені зуби, висолоплені язики… (Донч., І, 1956, 145). 2. прикм. З відкритими зубами.  Словник української мови в 11 томах