вискубувати
ВИСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКУБАТИ, аю, аєш, ВИ́СКУБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́скуб, ла, ло; док., що.
Смикаючи, скубучи, виривати що-небудь (пір'я, волосся, траву і т. ін.).
Знов усі сидять мовчуном. Тільки й чути шелест, як вискубують пір'їночки з пташок (А. Кримський);
Біля нього [бійця] стояв вірний кінь і спокійно вискубував придорожню траву (А. Шиян);
[Кукса:] Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте мені його, я йому все волосся вискубу! (М. Кропивницький);
Схарапуджений кінь летів щодуху.., відчувши в себе на хребті незвичайного їздця. – Чіпкіше, чіпкіше тримайсь! Ото тільки що вискубеш усю гриву! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)