вискубувати
ВИСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКУБАТИ, аю, аєш, ВИ́СКУБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́скуб, ла, ло; док., що.
Смикаючи, скубучи, виривати що-небудь (пір'я, волосся, траву і т. ін.).
Знов усі сидять мовчуном. Тільки й чути шелест, як вискубують пір'їночки з пташок (А. Кримський);
Біля нього [бійця] стояв вірний кінь і спокійно вискубував придорожню траву (А. Шиян);
[Кукса:] Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте мені його, я йому все волосся вискубу! (М. Кропивницький);
Схарапуджений кінь летів щодуху.., відчувши в себе на хребті незвичайного їздця. – Чіпкіше, чіпкіше тримайсь! Ото тільки що вискубеш усю гриву! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вискубувати — виску́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вискубувати — -ую, -уєш. Недок. до вискубти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вискубувати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- вискубувати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док. Словник синонімів української мови
- вискубувати — ВИСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКУБАТИ, аю, аєш і ВИ́СКУБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́скуб, ла, ло; док., перех. Смикаючи, скубучи, виривати що-небудь (пір’я, волосся, траву і т. ін.). Знов усі сидять мовчуном. Словник української мови в 11 томах