1. Словник української мови в 11 томах

вискубувати

ВИСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКУБАТИ, аю, аєш і ВИ́СКУБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́скуб, ла, ло; док., перех. Смикаючи, скубучи, виривати що-небудь (пір’я, волосся, траву і т. ін.).

Знов усі сидять мовчуном. Тільки й чути шелест, як вискубують пір’їночки з пташок (Крим., Вибр., 1965, 409);

А біля нього [бійця] стояв вірний кінь і спокійно вискубував придорожню траву (Шиян, Гроза.., 1956, 277);

[Кукса:] Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте мені його, я йому все волосся вискубу! (Кроп., І, 1958, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискубувати — виску́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вискубувати — -ую, -уєш. Недок. до вискубти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вискубувати — ВИСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКУБАТИ, аю, аєш, ВИ́СКУБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́скуб, ла, ло; док., що. Смикаючи, скубучи, виривати що-небудь (пір'я, волосся, траву і т. ін.). Знов усі сидять мовчуном. Словник української мови у 20 томах
  4. вискубувати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  5. вискубувати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док. Словник синонімів української мови