виславляння
ВИСЛАВЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. виславля́ти.
Це не влада далася зопалу декому – це виставилось на позорище тілесне оформлення зачаєних вад суспільства: хитрувань, злодійкувань [злодійств], виставлянь, виславлянь себе (Є. Пашковський);
Коли відлунав гомін виславляння, до мікрофона підійшов високий гість (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)