виславляння
ВИСЛАВЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. виславля́ти.
Це не влада далася зопалу декому – це виставилось на позорище тілесне оформлення зачаєних вад суспільства: хитрувань, злодійкувань [злодійств], виставлянь, виславлянь себе (Є. Пашковський);
Коли відлунав гомін виславляння, до мікрофона підійшов високий гість (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виславляння — виславля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виславляння — -я, с. Дія за знач. виславляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виславляння — ВИСЛАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. виславля́ти. Словник української мови в 11 томах