виславляти
ВИСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЛАВИТИ, влю, виш, док., кого, що.
1. Величати, прославляти, оспівувати.
Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди! (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. Хвалити, вихваляти.
Вона починала чванитись та вже дуже виславляти Варшаву (І. Нечуй-Левицький);
Тут він чув, як оповідачі, виславляючи лицарство завзятих козаків, висміювали та ганили легкодухих, і це привчило Василя шанувати хист та завзяття (А. Кащенко);
Люди виславляли Остапа, що врятував молотарку (К. Гордієнко);
Він зирнув на неї захоплено, бо найбільше любив її, коли була мирна й поступлива, а коли б народила вона йому й дитину, .. то міг би виславити долю, що пізнав-таки в цьому світі правдешнє [справжнє] щастя (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виславляти — виславля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виславляти — -яю, -яєш, недок., перех. Дуже хвалити, вихваляти кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виславляти — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Словник синонімів української мови
- виславляти — ВИСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. Дуже хвалити, вихваляти кого-, що-небудь. Вона починала чванитись та вже дуже виславляти Варшаву (Н.-Лев., І, 1956, 170); Люди виславляли Остапа, що врятував молотарку (Горд., II, 1959, 353). Словник української мови в 11 томах
- виславляти — Виславля́ти, -ля́ю, -єш гл. Славить, прославлять. Славу козацьку виславляли. Лукаш. Словник української мови Грінченка