вислий

ВИ́СЛИЙ, а, е, розм.

Навислий, звислий, обвислий.

З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (М. Стельмах);

Перший почав скрипаль – середнього віку селянин з чорними вислими вусами на худому обличчі (Б. Левін);

В найкоротшу мить постава її [жінки] встигає змінитися. Плечі підвелися, груди не здавались такими вислими (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. вислий — -а, -е, діал. Навислий, звислий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вислий — Ви́слий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. вислий — ВИ́СЛИЙ, а, е, діал. Навислий, звислий. З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (Стельмах, Хліб., 1959, 227).  Словник української мови в 11 томах
4. вислий — Ви́слий, -а, -е Висячій. ви́сла колодка. Висячій замокъ. Валковск. у.  Словник української мови Грінченка