1. Словник української мови у 20 томах

вислий

ВИ́СЛИЙ, а, е, розм.

Навислий, звислий, обвислий.

З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (М. Стельмах);

Перший почав скрипаль – середнього віку селянин з чорними вислими вусами на худому обличчі (Б. Левін);

В найкоротшу мить постава її [жінки] встигає змінитися. Плечі підвелися, груди не здавались такими вислими (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вислий — -а, -е, діал. Навислий, звислий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вислий — Ви́слий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. вислий — ВИ́СЛИЙ, а, е, діал. Навислий, звислий. З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (Стельмах, Хліб., 1959, 227). Словник української мови в 11 томах
  4. вислий — Ви́слий, -а, -е Висячій. ви́сла колодка. Висячій замокъ. Валковск. у. Словник української мови Грінченка