вислужений
ВИ́СЛУЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́служити.
Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Безбородько розстебнув сукняну, змережену ременем одяганку, щоб усі побачили вислужений орден (М. Стельмах);
Князям Четвертенським у повіті належав вислужений у Великого Князя маєток на північний схід від Кременця (з наук. літ.);
В особистому володінні старшини залишалися тільки вислужені та куплені маєтки (з навч. літ.);
Вислужений чин дозволяв направити прохання про присвоєння дворянського звання (із журн.).
2. у знач. прикм., зах. Відставний.
Біля грудей на юпці теліпається якась “медаля”, з чого знати, що чоловік той вислужений салдат [солдат] (О. Кониський);
Найбільше товаришувала [Зоня] з ученицею Галею, дочкою місцевого поштаря, вислуженого майора (С. Ковалів);
Тут жив дідусь Тадеуша, старий, вислужений директор польської гімназії (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)