вислужуватися
ВИСЛУ́ЖУВАТИСЯ, рідко ВИСЛУГО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СЛУЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Старанно служачи, домагатися вищої посади, звання і т. ін.
Кульбака з молотком в зіркій зосередженості стоїть на потоці.., і дає по півтори, а то й по дві норми щодня. – Вислужуєшся? – глузливо кине іноді Бугор, проходячи поза спиною. – Медаль вирішив заробити? (О. Гончар);
[Томиленко:] Ну, він як ти, він – гетьман самовільний. А ті були, напевно, реєстровці. Служили, то й вислужувались (Л. Костенко);
Гуни були добрими вояками та організаторами-керівниками, багато з них вислуговувалися до високих посад (з наук. літ.);
– А ти тим часом вислужишся, офіцера заслужиш... (Панас Мирний);
Якима надихувала надія чинів, надія вислужитись, вийти в люди (І. Нечуй-Левицький).
2. перед ким і без дод., зневажл. Домагатися, шукати прихильності в кого-небудь, прислужуючись, утискуючи когось, наговорюючи на когось і т. ін.
Ночей [Приходько] недосипає, гнеться над підручниками, вислужується перед начальством, професорами (М. Сиротюк);
Вимотували [управителі] всі жили в рабів-робітників, щоб вислужитися перед панами, власниками цього заводу (О. Донченко);
Всі села, усі міста обплутані жандармським кодлом, нишпорками. А скільки тих, які завжди готові продати брата, вислужитися! (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)