вислухувати

ВИСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш, ВИСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛУХАТИ, аю, аєш, док.

1. кого, що. Слухати все повністю, до кінця.

Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця (Панас Мирний);

Гетьман допускає панів послів до себе, садовить, вислуховує (Г. Хоткевич);

Учитель уважно вислухує Романа, потім довго мовчить (М. Стельмах);

Тамара вислуховувала діда і похапцем перекладала (А. Хижняк);

Другого дня царські посланці знов намагались, щоб гетьман прийняв їх і вислухав (Леся Українка);

Чуплак мовчки вислухав нападки дочки (С. Чорнобривець).

2. кого, що. Слухаючи, визначати стан внутрішніх органів (серця, легенів, бронхів).

Увійшов лікар. Помив руки, почав вислухувати Тамарочку (Є. Кравченко);

Марина довго поралася біля своєї пацієнтки; промацувала пульс, вислуховувала серце (Микита Чернявський);

Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого (Леся Українка);

Він пильно оглянув усіх чотирьох. Вислухав їхні серця (М. Трублаїні);

// перен. Визначати на слух справність деталей діючого механізму.

Бригадир Співак уважно вислухав мотор [трактора], підкрутив сальник (А. Головко).

3. тільки док., що, заст. Прослухавши лекції, пройти курс якої-небудь науки.

Настуся записалася в якусь школу, щоб .. вислухать курс французької літератури (І. Нечуй-Левицький).

Словник української мови (СУМ-20)