вислухування
ВИСЛУ́ХУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вислу́хувати.
В ранню пору вийшов [генерал] на веранду подихати свіжим повітрям перед початком щоденного вислухування інформацій і рапортів військових начальників (Іван Ле);
Враження було таке, що завжди жив [Сивоок] у цій землі, чужій і ворожій до нього, лякався, що так і згайнує життя на вислухування небувалих імен і назвиськ, нечуваних глупств людських (П. Загребельний);
Мені веліли роздягнутись до пояса. І почалося вислухування .. Зіна переставляла на моїй спині, грудях та ребрах жовту дерев'яну трубочку (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)