висмикати

ВИ́СМИКАТИ див. висмика́ти.

ВИСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СМИКАТИ, аю, аєш, ВИ́СМИКНУТИ, ну, неш, док.

1. що. Смикаючи, вихоплювати, виривати що-небудь звідкись, із чогось.

Дід налягає на ціпок, висмикує з багнюки важкі юхтові чоботи (І. Микитенко);

Рев на горі вибухає, й Сергєєв морщиться так, наче йому висмикають зуба (І. Багряний);

Висмикнув старший брат з гриви [коня] одинадцять волосінь та й пустив за вітром (О. Стороженко);

Він прожогом кинувся до скирти.., висмикав мокру солому, нагріб сухої (М. Руденко);

А ти, Грицю, як покинеш ще й цюю, як i Наталку зведеш, – вискубу твої кучерi, от побачиш – висмикаю i голомозим ходитимеш (В. Яворівський);

Сулима хитнувся вперед, невловимим рухом висмикнув пістоль у Кононовича з-за пояса, та так ловко, що той і не відчув (В. Чемерис);

// Витягати що-небудь з-під чогось.

Щирозлотний перстень ізняв [Хмельницький], Із лівої кишені ключі виймав, З-під пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого повіреного добре кликав (з думи);

Вдавала [Онися], ніби спить: розкидала руки, зсунула трохи з голови хустку, висмикала собі пасма коси й хропла на ввесь сад (І. Нечуй-Левицький);

– Заходьте, заходьте, панночко, – приязно запрошувала Федоська. Вона висмикнула з-під фартуха ганчірку, змахнула на лаві коло столу. – Сідайте отутечки... (М. Олійник).

2. що, перен., розм. Брати з тексту цитати, уривки, які, наведені без контексту, спотворюють думку, погляди автора.

– Суть, по-моєму, в тім, що ми лишаємо по собі надто багато брехні .. – Факти? Ну, хоча б таке. Твори з літератури. Що, ми їх пишемо? Ні! Переписуємо брошурки, висмикуємо цитати з газет (Г. Усач).

3. перен., розм. Забирати кого-небудь звідкись, із чогось.

Маринка .. миттю визначала, хто з нас, доки дійшов до школи, найбільше змерз. Висмикувала з товчка чоловік п'ять, .. роззувала і садовила на металеве ліжко, що залишили наші бійці (А. Михайленко);

– Капітане, дайте нам хутчіше той ріжок. Нехай мій любий щось мені заграє! – попросила Фрузя, водночас висмикуючи судженого з-за столу (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. висмикати — ви́смикати дієслово доконаного виду висмика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висмикати — I в`исмикатидив. висмикати. II висмик`ати-аю, -аєш і висмикувати, -ую, -уєш, недок., висмикати, -аю, -аєш і висмикнути, -ну, -неш, док., перех. Смикаючи, витягати, вихоплювати, виривати що-небудь звідкись, з чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висмикати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
4. висмикати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.  Словник синонімів української мови
5. висмикати — ВИ́СМИКАТИ див. висмика́ти. ВИСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СМИКАТИ, аю, аєш і ВИ́СМИКНУТИ, ну, неш, док., перех. Смикаючи, витягати, вихоплювати, виривати що-небудь звідкись, з чогось.  Словник української мови в 11 томах