висновок
ВИ́СНОВОК, вку, ч.
Остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів.
– Коли місто бомбардують, це значить, що й мене бомбардують .. Гомеричний сміх був відповіддю на ці жалібні висновки (І. Франко);
Грошові перекази, надписані Пашиною рукою, припинилися, із чого Оксана Сергіївна зробила висновок, що лист її дійшов (Ю. Яновський);
Обмаль відомих археологічних пам'яток давала привід до цілком невірних висновків (В. Домонтович);
Воюючи, командуючи, Черниш водночас невтомно вчився, з кожного бою виносив повчальні висновки, наче був і на війні весь час курсантом (О. Гончар);
// перев. мн. Завершальна частина наукової праці (реферату, дисертації і т. ін.).
Реферована дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків (з наук. літ.);
Висновки – надзвичайно важливий розділ наукової доповіді, який, імовірно, уважно вислухає навіть той, хто протягом основної частини виступу був неуважним (з наук.-попул. літ.).
(1) Ауди́торський ви́сновок – офіційний документ, що містить результати аудиторської перевірки.
Кваліфікований аудиторський висновок вказує на недоліки у постановці бухгалтерського обліку, прорахунки та інші, виявлені в ході перевірки, проблеми, які потребують виправлення (з навч. літ.);
Аудиторський висновок має містити інформацію про склад перевіреної звітності та дату її складання (з мови документів);
(2) Експе́ртний ви́сновок – документ, що містить результат проведеної експертизи.
Експертний висновок – це докладний опис проведених досліджень, а також зроблені висновки й обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (з мови документів);
Мовознавці НАН України підтримують творчі зв'язки з вищою школою, постійно готують експертні висновки, відповіді та роз'яснення на запити, що надходять від органів влади, установ і окремих громадян (із журн.);
(3) Організаці́йний ви́сновок – певне рішення щодо діяльності кого-, чого-небудь, яке є підставою для конкретних заходів.
Організаційні висновки про підлеглих били по його нервах (Ю. Мушкетик).
◇ Дохо́дити (прихо́дити) / дійти́ (прийти́) [до] ви́сновку (ду́мки) див. дохо́дити.
Словник української мови (СУМ-20)