висок
ВИСО́К¹, ска́, ч.
1. Те саме, що скро́ня.
Його лице горіло, очі горіли, у висках стукала кров (І. Франко);
На лицях та на висках видко зеленкуватi жилочки, а очi синi-синi (В. Винниченко);
Увіходить суддя Дубровський, невелика на зріст, суха людина з живим блискучим поглядом.., тонкими рисами нервового обличчя. Чорне волосся трохи посивіло на висках (І. Кочерга);
Северин вишкірив зуби, рукояткою пістолета вдарив Василя у висок (Григорій Тютюнник).
2. мн. Волосся, що росте на скронях.
Не одну білу волосину у висках запримітила Христя (Панас Мирний);
Здавалось, що Шегута дуже постарів і змінився за останній час. Сивина вже густо повила його виски, заглибились зморшки на обличчі (С. Скляренко).
ВИСО́К², ска́, ч.
Прилад, який складається із шнурка та підвішеного до нього тягарця і використовується для визначення вертикальності положення.
Ефект виска використовують для створення випрямного зусилля, що виникає за рахунок ваги нижньої частини бурильної колони, яка не торкається стінки свердловини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)