висок
ВИСО́К¹, ска́, ч.
1. Те саме, що скро́ня.
Його лице горіло, очі горіли, у висках стукала кров (Фр., IV, 1950, 339);
Северин вишкірив зуби, рукояткою пістолета вдарив Василя у висок (Тют., Вир, 1964, 370).
2. мн., розм. Волосся, що росте на скронях.
Не одну білу волосину у висках запримітила Христя (Мирний, III, 1954, 199).
ВИСО́К², ска́, ч., техн. Прилад, який складається з шнурка та підвішеного до нього тягарця і використовується для вимірювання вертикальності положення.
Словник української мови (СУМ-11)