високостовбурний
ВИСОКОСТО́ВБУРНИЙ, а, е.
Який має високий стовбур (про дерева, кущі).
Хрест-навхрест обіймаються партизани, бо хто знає, яким буде цей тиждень, і зникають за розімлілими високостовбурними дубами (М. Стельмах);
Античний автор Лукан залишив нам безцінний опис високостовбурних непрохідних лісів Середземноморського узбережжя поблизу Марселя (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)