високість

ВИСО́КІСТЬ, кості і поет. ко́сті, ж.

1. Те саме, що висота́ 2.

Небо синіло в високості чисте, безхмарне (М. Коцюбинський);

Розбуджена .. невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь голубий світ (Григорій Тютюнник);

У високості, в синяві ясних небес кружляв неквапно сокіл (Василь Шевчук).

2. Висока, гірська місцевість.

Подекуди на половині високості гір виступали тераси (І. Нечуй-Левицький);

Не забуду ті долини, Сині високості, Як із кожної хатини Нас гукали в гості (М. Нагнибіда).

3. перен. Велич, величчя.

Не згинув ти [український народ]; Зберіг високість духу, Не витратив багатої снаги (П. Грабовський);

Вогнем схопився Київ у творчій високості! (П. Тичина);

– Кохана! – сказав поет. – Я відкрию тобі високості радощів! (А. Крижанівський).

4. (в офіційних текстах – з великої літери) у сполуч. із займ. ваша, його, її, їх. Титулування деяких осіб, належних до роду монарха, при звертанні до них або в розмові про них.

– Ваша високість, які ж ласощі для чоловіка, що йому завтра відрубають голову? (П. Загребельний);

– Їдьте і не зволікайте .. – Обов'язково, ваша високість! (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. високість — висо́кість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. високість — Висо́кість. Те саме, що висота. Після сеї реформи має вийти полегшене для податку ґрунтового до високости 10 процент від одного лева, а для промисловців дрібних до 18 процент (Б., 1895, 7, 3) // пол. wysokość — 1) висота, 2) розмір, обсяг (платні, податків тощо).  Українська літературна мова на Буковині
3. високість — -кості, ж. 1》 Простір на великій віддалі від землі. 2》 Висока, гірська місцевість. 3》 перен. Велич, величчя. 4》 заст., у сполуч. із займ. ваша, його, її, їх. Титулування деяких осіб, належних до роду монарха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. високість — високість крав. висота: Від букви С до Ч є високість плечей (Повний курс)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. високість — ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові..  Словник синонімів української мови
6. високість — Висо́кість, -кости, -кості, -кістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. високість — ВИСО́КІСТЬ, кості, ж. 1. Простір на великій віддалі від землі. Летить орел понад морем по високій високості (Чуб., V, 1874, 479); Небо синіло в високості чисте, безхмарне (Коцюб., І, 1955, 133); Розбуджена..  Словник української мови в 11 томах
8. високість — Високість, -кости ж. 1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. XII. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6. 2) Возвышенность.  Словник української мови Грінченка