Словник української мови у 20 томах

височинний

ВИСОЧИ́ННИЙ, а, е, геогр.

Прикм. до височина́ 2.

Лісостепова зона займає територію, на якій переважає височинний рельєф (з наук.-попул. літ.);

Озерність і заболоченість території низька, штучні водойми поширені здебільшого на височинній передгірній частині (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)