виспіваний

ВИ́СПІВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́співати 2, 7–9.

Серед багатьох факторів, які особливо впливають на виховання дітей, автор у перший ряд ставив мамину пісню, виспівану над колискою свого немовлятка (з наук.-попул. літ.);

Хлоп'я поспішає вигукувати слова, воно нетерпляче чекає на виспівану копійку (Б. Антоненко-Давидович);

Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема (Л. Дмитерко);

// ви́співано, безос. пред.

Неначе про мене оце виспівано: Ой хоч же я невеличка, та ще й недоросла, Поставила і виткала шовковії кросна (Ганна Барвінок).

2. Удосконалений тренуванням у співі.

Баритон, немолодий, але гарно виспіваний, провів ту ж саму фразу, але з певністю, з свідомістю достиглої душі, якої годі було сподіватись у попередньому голосі [дівочому сопрано] (Дніпрова Чайка).

Значення в інших словниках

1. виспіваний — ви́співаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виспіваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виспівати 2), 6-8). || виспівано, безос. присудк. сл. 2》 Удосконалений тренуванням у співові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виспіваний — ВИ́СПІВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́співати 2, 6-8. Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 11); // ви́співано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах