виспів
ВИ́СПІВ, у, ч.
1. Пісня або її мелодія.
Коли .. в'їхали в густе зело, – святочність його через вінця заливала землю і в нім купались рясні пташині виспіви (М. Івченко);
Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (З. Тулуб);
Гомін ясен, Виспів красен – весна на порозі (П. Усенко);
Тричі обійшов хресний хід довкола собору під молитви й церковні виспіви (П. Загребельний).
2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості.
Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)