виспів
ВИ́СПІВ, у, ч.
1. Пісня або її мелодія.
Коли .. в'їхали в густе зело, – святочність його через вінця заливала землю і в нім купались рясні пташині виспіви (М. Івченко);
Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (З. Тулуб);
Гомін ясен, Виспів красен – весна на порозі (П. Усенко);
Тричі обійшов хресний хід довкола собору під молитви й церковні виспіви (П. Загребельний).
2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості.
Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виспів — ви́спів іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- виспів — -у, ч., розм. 1》 Мелодія пісні, співу. 2》 Своєрідність виконання пісні в певній місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виспів — МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Словник синонімів української мови
- виспів — ВИ́СПІВ, у, ч., розм. 1. Мелодія пісні, співу. Гомін ясен, Виспів красен — весна на порозі (Ус., Вибр., 1948, 261); Нур’ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264). Словник української мови в 11 томах