1. Словник української мови в 11 томах

виспів

ВИ́СПІВ, у, ч., розм.

1. Мелодія пісні, співу.

Гомін ясен, Виспів красен — весна на порозі (Ус., Вибр., 1948, 261);

Нур’ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).

2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості.

Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (Гончар, І, 1954, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виспів — ви́спів іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виспів — -у, ч., розм. 1》 Мелодія пісні, співу. 2》 Своєрідність виконання пісні в певній місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виспів — ВИ́СПІВ, у, ч. 1. Пісня або її мелодія. Коли .. в'їхали в густе зело, – святочність його через вінця заливала землю і в нім купались рясні пташині виспіви (М. Івченко); Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (З. Словник української мови у 20 томах
  4. виспів — МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Словник синонімів української мови