виспіваний
ВИ́СПІВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́співати 2, 6-8.
Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 11);
// ви́співано, безос. присудк. сл.
Неначе про мене оце виспівано: Ой хоч же я невеличка, та ще й недоросла, Поставила і виткала шовковії кросна (Барв., Опов.., 1902, 422).
2. Удосконалений тренуванням у співові.
Баритон, немолодий, але гарно виспіваний, провів ту ж саму фразу, але з певністю, з свідомістю достиглої душі, якої годі було сподіватись у попередньому голосі [дівочому сопрано] (Дн. Чайка, Тв., 1960, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виспіваний — ви́співаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виспіваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виспівати 2), 6-8). || виспівано, безос. присудк. сл. 2》 Удосконалений тренуванням у співові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виспіваний — ВИ́СПІВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́співати 2, 7–9. Серед багатьох факторів, які особливо впливають на виховання дітей, автор у перший ряд ставив мамину пісню, виспівану над колискою свого немовлятка (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах