виспів
ВИ́СПІВ, у, ч., розм.
1. Мелодія пісні, співу.
Гомін ясен, Виспів красен — весна на порозі (Ус., Вибр., 1948, 261);
Нур’ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).
2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості.
Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (Гончар, І, 1954, 282).
Словник української мови (СУМ-11)