висповідатися
ВИ́СПОВІДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. рел.-церк. Покаятися на сповіді у своїх гріхах.
Висповідавшись, прийшла вона з церкви і .. лягла мерщій спати (Панас Мирний);
Він висповідався в панотця й причастився (М. Грушевський).
2. перен. Відверто розповісти про свої переживання, заповітні думки, висловити погляди і т. ін.
Опанас, очевидячки, рад був, що може перед кимось висповідатися, що знайшов слухача, який розуміє його (І. Франко);
– Настала пора висповідатись перед тобою. Перед вами... Немає у мене ближчих за вас людей (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)