Словник української мови у 20 томах

вистежуваний

ВИСТЕ́ЖУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до висте́жувати.

Слід було пережити цей страх: бути вистежуваним, провокованим (Ю. Андрухович).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вистежуваний — висте́жуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови