вистиглий
ВИ́СТИГЛИЙ¹, а, е.
Який утратив тепло, охолодився.
І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай, поставити вірш – як свічу незабутому предку (І. Римарук);
Вистиглий компот – найкращий напій від спраги (з газ.).
ВИ́СТИГЛИЙ², а, е.
Який став стиглим, дозрів (про злаки, овочі, фрукти і т. ін.).
Чемериця поглянув на червоне, як вистигла калина, обличчя Зіни (Г. Коцюба);
Не малюй мені сонця, як вистиглий овоч, Покажи мені сонце, що в бурі суворе (А. Малишко);
Хліборобська надія шугає далеко-далеко і спочиває на посивілому вистиглому полі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)