вистражданий
ВИ́СТРАЖДАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́страждати 2.
Вона сказала слова, добре обмірковані і вистраждані, рішення прийняла безповоротно і змінювати його не збиралася (В. Собко);
Цінуйте серцем вистраждану мить (І. Гнатюк);
[Флорентієць:] Мій перший твір! Мій вистражданий. Досі Я пам'ятаю жар того литва (Л. Костенко).
2. у знач. прикм. Який зазнав багато страждань.
Не мав наміру [Саїд] в чімсь перечити, терзати болями стару, вистраждану жінку, матір! (Іван Ле);
Добриня раптом відчув, як щось здригнулося в його вистражданій душі (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)