вистражданий
ВИ́СТРАЖДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́страждати 2.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції принесла Україні бажану, вистраждану народом, виплекану в його мріях і думках свободу і поклала початок новій, славній епосі в його історії (Іст. УРСР, II, 1957, 726);
Вона сказала слова, добре обмірковані і вистраждані, рішення прийняла безповоротно і змінювати його не збиралася (Собко, Звич. життя, 1957, 220);
// у знач. прикм. Який зазнав багато страждань.
Не мав наміру [Саїд] в чімсь перечити, терзати болями стару, вистраждану жінку, матір! (Ле, Міжгір’я, 1953, 81).
Словник української мови (СУМ-11)