вистраждати
ВИ́СТРАЖДАТИ, аю, аєш, док.
1. Зазнати великих страждань.
Занадто багато вистраждали вони обоє, щоб зрозуміти одне одного й допомогти (Б. Антоненко-Давидович);
Багато довелося пережити й вистраждати Доростолу від імператорів римських (С. Скляренко);
Мій народ вистраждав стільки, що мав би давно окупити всі свої гріхи, а кінця його стражданню не видно (Ю. Мушкетик).
2. що. Здобути що-небудь ціною багатьох страждань.
Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (І. Гончаренко);
– Не можу я спокійно дивитися на те, як гине в неволі все, що вистраждав народ впродовж тяжких століть, що, власне, є його єством, душею (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)