вистроювати

ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док.

1. кого, що, рідко. Те саме, що вишико́вувати.

Янош їх [жандармів] вистроював, подавав команди, проводив бойовим порядком вулицями села (С. Скляренко);

Дід Овсій вистроїв усіх в одну лінію, а сам пішов попереду (М. Коцюбинський);

Вистроївши матросів у два ряди, повідомив [Зеленцов] про наказ командування (В. Кучер);

Софія, перебивши його [Гаркушу], наказала вистроїти прибулих для огляду (О. Гончар).

2. рідко. Те саме, що стро́їти¹ 3.

– “Що ж ви їй дасте?” – пита панич. “Заміж віддам, огород дам, хату вистрою”, – одказує (Панас Мирний).

3. кого, діал. Гарно, святково одягати кого-небудь.

На Великдень мати вистроїла донечку в новеньку вишиту сорочку (із журн.).

4. що, діал. Робити, влаштовувати що-небудь (перев. неприємне).

Анна йому щось вистроїть. Недурно вона пережила оце все (О. Кобилянська);

– Не так швидко, козаче, мені саме з тобою, а не з батьком треба поговорити, щоб ти якої нісенітниці згаряча не вистроїв... (А. Чайковський).

Значення в інших словниках

1. вистроювати — вистро́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вистроювати — -юю, -юєш, недок., вистроїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь. 2》 діал. Гарно, святково одягати кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вистроювати — 1. (вояків) шикувати. пошикувати, вишиковувати, вишикувати, повишиковувати 2. (будову) див. строїти, конструювати 3. це див. наряжатися  Словник чужослів Павло Штепа
4. вистроювати — II. ШИКУВА́ТИ (ставити в ряд, шеренгу тощо), ВИШИКО́ВУВАТИ, СТРО́ЇТИ, ВИСТРО́ЮВАТИ, ЛАДНА́ТИ розм., ЛАШТУВА́ТИ розм., ШЕРЕГУВА́ТИ заст. — Док.: пошикува́ти, ви́шикувати, ви́строїти, ви́ладнати, ви́лаштувати.  Словник синонімів української мови
5. вистроювати — ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь. Дід Овсій вистроїв усіх в одну лінію, а сам пішов попереду (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. вистроювати — Вистроювати, -строюю, -єш сов. в. вистроїти, -строю, -їш, гл. 1) Наряжать, нарядить. 2) = будувати, збудувати. Вистроїв їм хату. Рудч. Ск. І. 164.  Словник української мови Грінченка