вистроювати

вистро́ювати

-юю, -юєш, недок., вистроїти, -ою, -оїш, док., перех.

1》 рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь.

2》 діал. Гарно, святково одягати кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. вистроювати — вистро́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вистроювати — 1. (вояків) шикувати. пошикувати, вишиковувати, вишикувати, повишиковувати 2. (будову) див. строїти, конструювати 3. це див. наряжатися  Словник чужослів Павло Штепа
3. вистроювати — ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док. 1. кого, що, рідко. Те саме, що вишико́вувати. Янош їх [жандармів] вистроював, подавав команди, проводив бойовим порядком вулицями села (С.  Словник української мови у 20 томах
4. вистроювати — II. ШИКУВА́ТИ (ставити в ряд, шеренгу тощо), ВИШИКО́ВУВАТИ, СТРО́ЇТИ, ВИСТРО́ЮВАТИ, ЛАДНА́ТИ розм., ЛАШТУВА́ТИ розм., ШЕРЕГУВА́ТИ заст. — Док.: пошикува́ти, ви́шикувати, ви́строїти, ви́ладнати, ви́лаштувати.  Словник синонімів української мови
5. вистроювати — ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь. Дід Овсій вистроїв усіх в одну лінію, а сам пішов попереду (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. вистроювати — Вистроювати, -строюю, -єш сов. в. вистроїти, -строю, -їш, гл. 1) Наряжать, нарядить. 2) = будувати, збудувати. Вистроїв їм хату. Рудч. Ск. І. 164.  Словник української мови Грінченка