висівки
ВИ́СІВКИ, вок, мн.
1. Відходи борошномельного виробництва, що складаються з розтертих оболонок і деяких інших частинок зерен, відокремлених від борошна під час просівання.
Надворі ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками (Панас Мирний);
– Сів я за стіл, перехрестився, наколов спичкою галушку, а вона наполовину з висівок, видно, як і остюки стримлять (Григорій Тютюнник);
Перспективним спрямуванням є розширення асортименту хліба з використанням пшеничних висівок і композиційного борошна (пшеничного з кукурудзяним, пшеничного з гречаним і т. ін.) (із журн.).
2. Залишки після просіювання чого-небудь; виточки, відсівки.
Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали – мармурова кришка, вапняк, сірі і червоні гранітні висівки (з наук.-попул. літ.);
Основні види продукції спеціалізованого кар'єру: щебінь різних фракцій, сировина базальтова для каменеливарних заводів, бут, висівки базальтові і т. ін. (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)