висівки
ВИ́СІВКИ, вок, мн. Відходи борошномельного виробництва, що складаються з розтертих оболонок і деяких інших частинок зерен, відокремлених від борошна при просіванні.
Надворі — ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками (Мирний, II, 1954, 110);
— Сів я за стіл, перехрестився, наколов спичкою галушку, а вона наполовину з висівок, видно, як і остюки стримлять (Тют., Вир, 1964, 30);
// Залишки після просіювання чого-небудь.
Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали — мармурова кришка, вапняк, сірі і червоні гранітні висівки (Наука.., 4, 1963, 17).
Словник української мови (СУМ-11)