висікатися
ВИСІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́СІКТИСЯ, ічеться, док.
1. Розщеплюючись на кінцях, відламуватися дрібними частинками, випадати (про волосся, гриву і т. ін.).
Грива коневі геть висіклася (Сл. Гр.);
Висіклися вуса Мартина Івановича. Не стало тієї пишноти і краси, як колись (О. Копиленко);
// Розлазитися по нитці на згинах, краях одягу (про тканини).
Сорочка висіклася.
2. тільки недок. Пас. до висіка́ти 1, 2, 5.
Коротенькі вірші, в яких віддавалася остання шана померлим, висікалися не лише на високих мармурових стелах із рельєфними зображеннями, а й на простих плитах із вапняку (з наук. літ.);
Із величезних безформних брил висікалися рівні блоки для стін палацу (із журн.);
Рана промивається, очищається, висікаються ушкоджені тканини (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)