Значення в інших словниках
-
витерти —
ви́терти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
витерти —
[витеиртие] -тру, -треиш; нак. -трие, -тр'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
витерти —
див. витирати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
витерти —
ви́терти во́рсу кому. Побити, жорстоко покарати когось. Убив (Еней) Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський); // Гостро покритикувати когось.
Фразеологічний словник української мови
-
витерти —
СТИРА́ТИ (тручи, знімати з поверхні що-небудь), ВИТИРА́ТИ. — Док.: сте́рти, ви́терти. Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка); Скинув (Аркадій Петрович) картуз і витер піт з лоба (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови
-
витерти —
Ви́терти, ви́тру, -треш, -труть; ви́тер, ви́терла; ви́три, ви́тріть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
витерти —
ВИ́ТЕРТИ див. витира́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
витерти —
Витирати, -раю, -єш сов. в. витерти, -тру, -треш, гл. 1) Вытирать, вытереть. Витри лаву. 2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть. 3) — сірничка. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106.
Словник української мови Грінченка