витертий
ВИ́ТЕРТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́терти 1, 2.
Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце й ніби горіла вся (Г. Епік);
Камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (С. Скляренко);
// у знач. прикм. Потертий, виношений (про одяг).
Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (М. Коцюбинський);
Над ліжком Кузьміна висів витертий, але ще акуратний шкіряний кашкет (Ю. Збанацький);
// у знач. прикм. Гладкий від частого тертя.
Вони [моряки] зійшли на балкон і зупинилися в задумі, схилившись на витерті дерев'яні бильця (В. Кучер);
// ви́терто, безос. пред.
Коли прибирає Нюргустана, тоді не тільки підметено та витерто, але й на столі охайно складено всі папери (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)