виткий
ВИТКИ́Й, а́, е́.
1. Який має властивість під час росту витися, плестися навколо чого-небудь, по чомусь; в'юнкий (про рослини).
Вікна виходили в сад, де на тлі безкрайого моря повзли візерунчастим різьбленням альтанок виткі троянди (З. Тулуб);
Щороку навесні з кореневищ хмелю виростають довгі, іноді до 18 м, виткі стебла (з наук.-попул. літ.).
2. Який закручується кучерями; кучерявий, непрямий (про волосся).
На темному виткому волоссі [дівчини] – білий вовняний шарфик (А. Хорунжий);
Виткі, чорні до блиску коси розкішно спадали їй на плечі (О. Гончар).
3. Звивистий.
Од них [верб] цілий день стоїть холодок у затишних витких уличках (В. Винниченко);
Сходи були такі тісні, круті й виткі, що спускатися вниз було старому тяжче, ніж лазити нагору (О. Ільченко);
Тут ріка, стежина в ліс біжить витка (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)