виткий
ВИТКИ́Й, а́, е́.
1. Який має властивість під час росту витися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини).
Вікна виходили в сад, де на тлі безкрайого моря повзли візерунчастим різьбленням альтанок виткі троянди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 254);
Щороку навесні з кореневищ хмелю виростають довгі, іноді до 18 м, виткі.. стебла (Лікар, рослини.., 1958, 165).
2. Кучерявий, непрямий (про волосся).
На темному, виткому волоссі [дівчини] — білий вовняний шарфик (Хор., Ковила, 1960, 25);
Виткі, чорні до блиску коси розкішно спадали їй на плечі (Гончар, І, 1954, 462).
3. Звивистий.
Сходи були такі тісні, круті й виткі, що спускатися вниз було старому тяжче, ніж лазити нагору (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385);
Тут ріка, стежина в ліс біжить витка (Дор., Три богатирі, 1959, 39).
Словник української мови (СУМ-11)