виторг
ВИ́ТОРГ, у, ч.
Гроші, одержані від продажу чого-небудь.
На картоплі добре заробили, славний виторг. І так щобазару (К. Гордієнко);
Якесь хлоп'я взяло два пиріжки й сунуло розірвану сотню. Вчитель помітив її, закладену в цілу, аж коли лічив виторг (Б. Антоненко-Давидович);
І в сільмазі на неї не жаліються. Ще й разу не опізнилася на роботу, недостачі у виторгу не мала (В. Кучер).
△ (1) Валю́тний ви́торг <�Валю́тна ви́ручка> – сума надходжень в іноземній валюті від експорту товарів і послуг, від міжнародних кредитів.
Для досягнення найбільшого економічного ефекту від участі в міжнародному поділі праці потрібно розвивати експорт тієї продукції, яка дає найбільший валютний виторг на одиницю затрат суспільної праці (з наук. літ.);
Дохід підприємства від експорту товарів – це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства (з наук.-попул. літ.);
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків, визначених законом (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)