виторг
ВИ́ТОРГ, у, ч. Гроші, одержані від продажу чого-небудь.
На картоплі добре заробили, славний виторг. І так щобазару (Горд., І, 1959, 433);
І в сільмазі на неї не жаліються. Ще й разу не опізнилася на роботу, недостачі у виторгу не мала (Кучер, Трудна любов, 1960, 9).
Словник української мови (СУМ-11)