витрачання
ВИТРАЧА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. витрача́ти.
Чи не пора вже нам заговорити про економне витрачання природних запасів? (М. Чабанівський);
Вся справа в Панаса Павловича в тому, що йому треба постановити що-небудь остаточно, бо далі йому вже несила так жити. Це не життя, а безпотрібне, безладне витрачання часу й постійне дратування (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)