витрудити
ВИ́ТРУДИТИ, джу, диш, док., що, діал.
Натрудити.
Витрудив Грицько руки ту весну й те літо (Панас Мирний).
◇ (1) Го́ру (го́ри) труда́ ви́трудити – дуже багато зробити; напрацюватися.
І попоробив же ж я, якби ти знав, .. гору труда витрудив... (Остап Вишня);
Не боявся в житті найтяжчої роботи – гори труда витрудив, гори солі із Сиваша на собі виносив (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)